Туренциклопедія Fractal

Водо-охоронний режим верхньої Волги допоміг зберегтися лісам згаданої низини. Її південна «затока» - Дубнінськая і Яхромськая низовини – заслужив на ім’я Московського полесья. Тут і піщані рівнини з сосновими вересовими борами, і глухі вільшняки, і непролазні драговині з потужними торф’яниками, і безкрайні розливи, що перетворюють поверхню на єдине озеро. І все це поряд з Москвою.
На междуречьях є свої нерівності – ували, гряди. Клінсько-дмітровськая гряда – це, як і Валдай, черговий рівень пласта, але останец молодшого, мезозойського, чохла платформи. Тут уцілів від розмиву верхній плащ пісків і глин, відкладених в крейдяний час морем. Але долини в багатьох місцях...

Білорусько-московський край.  Цей край широкою смугою обіймає з півдня балтійсько-валдайськие ландшафти. Між ними немало загального – теж горби з валунами і піски, теж ліси з болотами і озерами. Але горби распливчатєє, це швидше ували, валунів значно менше – останнє заледеніння сюди не доходило, тому озера рідше, а піщані рівнини і болота ще обширніші. Тут господарювали талі води не лише останнього льодовика, що доходив до Валдая, але і що передував йому передостаннього. Валуни, що розтанули з льодів, перемиті і переотложени талими водами «по камінчику» і найчастіше зустрічаються лише як домішка в глинах і пісках.
Весь цей...

У Прибалтиці і на Балтійській гряді, продовжуючою Валдай до південного заходу, цілу область називають Поозерьем – озер тут не на багато менше, ніж в Карелії. На псковській землі відома ще одна «російська Венеція», або місто на воді», - Себеж з 359 озерами. «Венеція», звичайно, перебільшення, але місто обійняте майже з усіх боків озерною водою – краса рідкісна.
Немає числа воєнно-історичним пам’ятникам краю Балтійсько-Валдайського. З глибокої старовини збереглося тут Труворово городище – свідок справ IX століття, самої зорі російської історії, і не на багато пізня фортеця Ізборськая, і фортеці-монастирі.
На відміну від звивистих фьердових берегів Естонії, південніші...

Західна Двіна – дочка Валдая і головна артерія північного заходу. Сьогодні річка вже в значній мірі зарегульована греблями і розчищена від порогів, що перегороджували її, хоча і не по всій довжині. А раніше тут було суцільне чергування спокійних плес і жвавих сносов, бистрини, що ледве прикриває підступне підводне каміння – голівки і жеси. При пересіченні валунах і пластах забір, були і зовсім бурхливі ділянки: 62 пороги, що заважали судноплавству, налічувалися на старій Двіне.
У теснінах річку обіймали прямовисні стіни, складені девонськими піщаниками, гіпсом і доломітами, а між теснінамі вона виходила на привільні низини і текла по ним з...

Обрізом чергової луски пласта встали над низинами схили, складені карбоновими вапняками. Це Валдай – одна з кращих прикрас Російської рівнини. Колись його рахували і навіть називали на картах
Алаунськимі горами, поки топографи не довели, що це всього лише рівень рангу не гір, а піднесеності. Уступ існував тут ще до заледеніння, і яри вже тоді так розчленували його на фестони, що край піднесеності став нагадувати нізкогорья. Льодовик, що прийшов з північного заходу, довгий час упирався в уступ, поки не перетік через нього, але був не в силах стерти перешкоду. Він як би зашпакльовував своїми наносами дольодовикові долини і наростив...

Край Балтійсько-Валдайський. Льодовикове ліплення поверхні найбільш ощутіма в цьому краю низьких плато і уступів пластів, на які або надсаджені, або пріслоєни до них наносно-льодовикові форми. Літо тут прохолодне, вологе, зима м’яка, з частою відлигою, південну тайгу змінюють змішані ліси.
У надрах, на породах підземного «схилу» щита, лежать пласти раннепалеозойського віку, внизу кембрійські сині глини, вище – вапняки і сланці ніжнеордовікськой епохи, якими утворений вже згаданий глінт. Його кручі, місця, з хвилерізними печерами обрамували з півдня звивистий берег Фінської затоки.
У столовому вапняковому плато південніше глінта виточені карстові воронки. Серед дерново-підзолистих грунтів, нормальних для цієї зони, часто зустрічаються...

Насправді, льодовик насувався на вже дольодовикові нерівності, що існували тут, на рівні пластів, обернені крутими уступами, – глінтамі до північного заходу. Лід лише огладив контури уступів і «присипав» їх глинами валунів, що розтанули при його відході.
Аби зрозуміти природу цих рівнів пластів, доведеться заглянути в надра. Пологий підземний схил Балтійського щита поступово занурюється до південного сходу під осадовий чохол – верхній поверх Російської платформи, що складається з древніх нашарувань. Вони, а значить, і «спини» приповерхневих пластів ледве помітно нахилені до південного сходу. Підкопуванням, обрушенням і освіженням їх торцевих уступів, обернених у бік Балтіки і Ладоги, немало займалися сили...

Але, мабуть, важливіше за будь-яку природну єдність те, що на цій землі створив чоловік. Величезні згустки населення, могутні промислові райони, найбільші міста країни.
Що ж об’єднує ландшафт північного заходу окрім цих справ рук людських? Перш за все, спільність в лиці природи. Зовсім не випадково впорядковане поєднання рівнин пластів і наносних річкових і озерно-болотистих низин. Всі вони у минулому були лісисті, а тепер виглядають швидшими
«лесопольовимі». Ліси чергуються з полями на місцях вирубок і розкорчовувань і з давно вже безлісими опольямі. А пояс полесий донині покритий лісами – звідси і його ім’я.
І в Прибалтиці бувають...

Широка зона лісів від карельської і печорськой тайги до среднерусських дібров
Неозорі тундрові пасовища і зернові житниці в чорноземних степах – все це простори Російської рівнини. Перед нами земля з багатющими ресурсами, високою щільністю населення. Земля, що нагадує про минувщину, - на ній розгорталася більш ніж тисячолітня історія старої Русі і сьогоднішньої Росії. Російська рівнина – театр епічних переможних битв, що бачив на своїх полях і татаро-монгольские навали, і полчища Наполеона, і орди гітлерівців. Рівнина, на якій розвернулися головні події обох російських революцій,
цивільною і соціалістичного будівництва, - це і тепер економічно найважливіша частина...

Успіхи, досягнуті Румунією в післявоєнні роки в області індустріалізації, зумовили великі ізме­ненія в структурі її зовнішньої торгівлі.
У експорті ці зміни полягають перш за все в збільшенні долі готових промислових виробів. Бист­ро індустрія, що розвивається, забезпечує постійне збільшення експорту устаткування (особливо для нафтової, хімічної, цементної промисловості), засобів транспорту (вантажні вагони і цистерни, річкові і морські судна), сільськогосподарських машин (трактори і ін.). За період 1978—1989 рр. доля продукції машинобудування у вартості експорту виросла з 0, 8% до 16% і продовжує збільшуватися. Усе більш розширюється експорт продукції хімічної промисловості (кальцинована і каустична сода, газова сажа, фарма­цевтічеськие товари і ін.). Дуже...