Туренциклопедія Fractal

Республіка Сан Маріно – найменша і древня незалежна держава в світі.
Теріторія країни має форму неправильного прямокутника і займає площу в 60,57 кв.км. Над горбистою місцевістю підноситься суворий вапняний рельєф піднесеності Монте Тітано ( 750 метрів над рівнем морить), на південно-західному схилі якої розташовується місто Сан Маріно, столиця республіки.
У сільській місцевості в підніжжя Тітано розкидані вісім предместій
САНМАРІНСЬКИІХ ЗАМКІВ з адміністративним управлінням з восьми Порад, званих «Управа замку», президент якої має право на звання «Капітана замку».
Вся територія розділена на дев’ять адміністративних округів: Сан Маріно, Аккуавіва, БоргоМаджоре, Киезануова, Доманьяно, Фаетано, Фьорентіно, Монтеджардіно і Серравалле....

Грандіозні розливи Печори, коли пониззя ще скуті льодом, а з верхів’їв, що розтанули раніше, вже котяться весняні води, піднімаючи рівень до 10 метрів. Вони заливають безкрайню зрозумію зі всіма її островами і «кулями». До самого узголів’я обширної дельти проникають течії наганянь з моря. 125 кубічних кілометрів води в рік несе Печора Морил, опріснюючи його і трохи підігріваючи.
Біля гирла річка так водообільна, що на її березі, більш ніж в ста кілометрах від губи Печорськой, виріс морський порт Нарьян-мар. Тут, в порту столиці Ненецького автономного округу, печорський ліс і вугілля перевантажуються з річкових судів на морські.

болотисті ландшафти на таких пісках заслужили на ім’я Печерського полесья.
Тайговий Тіман распливчатєє тундрового, висоти рідко перевищують 200-300 метрів, і лише Четласський Камінь піднімається до відмітки 463 метри. Вирівняна поверхня була б зовсім плоскою, але її злегка підвели новітні рухи, і русла знов заглибилися в скальний цоколь. Обширні болота – забуваєш, що знаходишся на піднесеності.
Століттями пріпечерськие землі славилися «пустолежащимі», хоча про горючий «камінь» – вугілля говорили вже на початку минулого століття, а відра з ухтінськой нафтою привозили до Москви і більше трьох століть назад. У 1930 році було розвідано родовище нафти в Чибью – майбутній Ухте, а...

Вайгач і підніжжя Пай-Хоя на Югорськом півострові – це теж тундрова рівнина, але в її надрах прихована складчаста структура, що зістругує прибоєм при недавньому настанні морить. Проте зрізано було не все. Серед морських вод височіли островами і продовжували підніматися брилові для складки нізкогорниє гряди. Вони виглядають гілками Уралу, насправді ж це осколки двох поясів ще більш древніх структур, розташованих упритул, під кутом до тих, що уральським випрали.
Пай-Хой і Вагач – ділянки палеозойського складчастого «моста» між Уралом і Новою Землею. А кряжі – «камені» Тіманський і Канін – обривки хребта, спорудженого до палеозою. Його структури занурені під води...

Окинувши поглядом східну половину півночі Російської рівнини, можна знайти багато загального з північним заходом: структури пластів на спокійній платформі з виходом ділянок древнього цоколя в приморських околиць, сліди недавніх заледенінь і настання Морея, східні продовження зон і підзон тундри, лісотундри, тайги. Але багато і істотно відмінного: клімат контінентальнєєсуворіше вся природа, інше минуле в надр і зовсім інший набір корисних копалини, несхожі етапи в історії освоєння краю.

Крайня північ. Це похмурий, в основному тундровий край, омиваний морями, – Білим, Баренцевим і Печорським. Тут доводиться терпіти довгу полярну ніч, але можна милуватися північним сяянням і радіти не менш довгому полярному дню; тут...

У девонських товщах на глибинах близько 2 км. була відкрита високоякісна нафта. У 70-і роки виявили величезні запаси горючих сланців (близько 11 мільярдів тонн!), що залягають теж під величезними площами.
Ліси поліських низин на 60% соснових, а на півдні велика домішка широколистяних. На піщаних междуречьях є мохові болота північної подоби, як би порушуючи зональність.
У 1969 році на правому побережжі Пріпяті на площі понад 600 квадратних кілометрах був заснований заповідник Пріпятський. Його природа декілька видозмінена в результаті меліорацій, проведених в кінці XIX століття. Інший заповідник – Поліський існує з 1968 року у Волинськом полесье. Тут на втричі...

В Пріпяті подвійна роль. То вона переповнюється і підгачує свої припливи, то, скинувши паводок, виявляється нижчим за поверхню рівнини і допомагає дренажу – в річку виводять канави, що відводять воду з осушуваних земель. Після повені оголюються безконечне чергування піщаних грив і старіц, так і не обсихаючі лабіринти потоків і широкі лугові площини (луги займають до чверті площі Пріпятського полесья).
Західні полесья намивалися талими водами, що текли не лише з відносно недавно валдайського, що відступили, і московського крижаних щитів, але і з більш древнього дніпровського, накриваючого все Пріпятськоє і частина сусідніх полесий. Це найбільше заледеніння відклало морени у...

На північному сході широка сідловина сполучає Білорусько-литовське піднімання фундаменту з Воронежським, відділяючи Поліську підземну улоговину від Среднерусськой (Московською).
Пріпятськоє (Білорусько-українське) полесье – найзначніше з полесий і найпоказніше для цього типа ландшафтів. Його часто називають і просто Поліссям – з великої букви. Воно на 100-200 метрів нижче за сусідські горби Білорусії і уступів Волино-Подолії.
Незатишний для життя, але по-своєму величавий відвічний ландшафт Полісся – «земноводний» лабіринт витих дзеркальних коридорів і алей в очеретах. Безмовність затонів, прикрашених водяними ліліями, порушується лише шелестом очерету та криками птиць.
Велика частина Полісся – величезні заплави, щорік і не по разу в...

Пояс полесий. Північний захід облямований з півдня великим Поясом полесий, полесий з малої букви, оскільки це не власне ім’я, а позначення особливого лісисто-болотистого ландшафту, що виник на обширних піщаних рівнинах. Створені вони наносами при розливах талих вод відступаючого льодовикового покриву і пізнішими відкладеннями блукаючих річок.
Плоский рельєф, слабкий дренаж, звідси заболоченість величезних просторів, затоплення обширних площ при весняних повенях і літньо-осінніх непогодах. Пояс полесий виходить до південного узлісся російських лісів від Буга до Заволжья. 
Окремі полесья відомі під самостійними іменами. На південному заході найбільш компактний і обширний їх масив, що іменується Припятско-деснянским. Власне Пріпятськоє облямоване з півдня...

Білорусько-московський край поцяткований звивистими стрічками водосховищ, мабуть, не менше, ніж озерами. Але на междуречьях збереглися і озера природного походження. Вони схожі на розливи, що застоялися серед болотистих берегів, і займають пониження, успадковані ще від дольодовикового рельєфу. Стік з частини озер встиг прорізати їх запруди і спустити воду. А є і уцілілі озера, наприклад найбільше в Білорусії озеро Нарочь, площею 80 квадратними кілометрами.
По всьому краю можна знайти місця, пов’язані з великими людьми, – з пам’яттю про Пушкіна зв’язана підмосковна садиба Остафьево, про Лермонтове – Средниково, про Тютчеве – Мураново, про Чехова – Бабкино і Меліхово. Уціліло багато...