Туренциклопедія Fractal

Число зайнятих в гірничодобувній промисловості за 1953-1963 роки скоротилося в 2,4 разу: з 41,3 тис. чоловік до 17 тис. /4, с. 250/. Пік видобутку корисних копалин, що припав на 1953 роки, пов’язані з війною в Кореї, на довгий час став максимальною крапкою для бірманської промисловості. З 1954 року почався новий, цього разу тривалий спад, після якого лише в 1961-62 рр. наголошувалося деяке пожвавлення.
Окрім спаду в добувній промисловості, чекали рішення і інші проблеми, такі як непостійна зайнятість, пов’язана з сезонністю робіт, низька технічна озброєність виробництва... За даними Директората праці Бірми, в першій половині 1951 року в країні на приблизно 1100 середніх і крупних підприємствах оброблювальною, гірничорудною і нафтовий промишленностей, а також на транспорті, в банках і кінопромисловій налічувалося лише 77,9 тисяч постійних робітників. Половина їх була зайнята на транспорті і пов’язаних з ним галузях, 30% - в рисоочисній, нафтовій і лісопильній промисловості /4/. Звертає на себе увагу загальний низький рівень технічної озброєності – 1107 джа (232 дол. США) з розрахунку на одного робітника.
Стара, така, що залишилася в спадок від колонізаторів, централізація виробництва залишалася в силі. Майже всі підприємства, за винятком ряду гірничорудних, були розташовані власне в Бірмі, тоді як в периферійних районах промисловості практично не було, унаслідок чого вони залишалися нерозвинені. Переважна більшість нових підприємств з’являлися виключно в прибережних районах, і 50% всіх фірм розташовувалися в Рангуне. З іншого боку, така локалізація деяких видів виробництва легко з’ясовна: енергетика в Бірмі була розвинена лише в цих районах. Уряд Бірми робив кроки до вирішення проблеми централізації промисловості. У 1953 році почалося будівництво двох нових промислових міст в районі Рангуна – Окалапа і Такета. Капіталовкладення в енергетику в другій половині 1950их років займали першу строчку за загальним обсягом після військових витрат в державному бюджеті. У 1960 році на річці Балу була побудована Балучаунгськая ГЕС, що надовго стала найбільшою в Бірмі і що поклала початок серії крупних електростанцій. Вона виробляла 84 тис. кВт. Якщо до початку 1954 роки в Бірмі було електрифіковано 31 місто, причому лише 3 з них забезпечувалися електроенергією цілодобово, то до 1958 р. вже 70% з 672 електрифікованих населених пунктів (323 міста і 349 сіл) отримували її 24 години в добу. Це дозволяло в більшості міст і в багатьох сільських місцевостях легко вирішувати питання енергопостачання і вживання сучасного устаткування не лише на фабриках і заводах, але і на багаточисельних дрібних підприємствах, в майстернях і навіть в домашньому виробництві.