древнеозерниє плато, виє.

31.07.2009

древнеозерниє плато, виє. 2—3 тис. м. На С. і 3. лежать найбільш великі на андійському 3. низовин — Прікарібськая і Прітіхоокеанськая.
Центр. Анди (до 27—28° ю. ш.) значно ширше і монолітніше Північних. Для них характерні підняті до 3,8—
4,8 тис. м внутр. плоскогір’я, облямовані краєвими хребтами; найбільш високі гори несуть означає, заледеніння. Юж. частина — Центральноандійськоє нагір’я — найширший (до 750 км.) відрізок Анд; осн. його елемент — плоське-горье Пуна з древнеозерним плато Аль-тіплано на Ю.-З. і рядом брилових хребтів на Ст і Ю. На В. Пуна обрамувала Кордільерой-Реаль, з 3.— вулканіч. Зап. Кордільерой (2-я вулканіч. область Анд з вулканами Місті, Лио-льяйльяко, Сахама і ін.), подовжньою тектоніч. западиною (з пустелею Ата-кама) і Береговою Кордільерой.
У Юж. Андах на С. (до 41°30’ ю. ш.) в рельєфі виражені: подвійна Головна Кордільера (р. Аконкагуа у вост., або Передовий), до до-рій с В. прічленени масиви Прекордільер; Подовжня долина Чилі і Берегова Кордільера. Між 33—52° ю. ш. знаходиться ще одна вулканіч. область Анд з великим кол-вом вулканів, що діють, до 3. від Гл. Кордільєри і вимерлих — до Ст від неї. У самому юж. відрізку Анд — Патагон-ських Андах — Берегова Кордільера перетворюється на архіпелаг о-вов, Подовжня долина — в систему проток, а затоплені троги різко Па-тагонськой, що знижується, Кордільєри — у фьорди. Панують льодовикові форми. Совр. заледеніння в Ю. А. займає пл. 25 тис. км1, з них св. 21 тис. км1 доводиться на Юж. Анди. Льодовики є також в Зап. Кордільере, між 9 і 11° ю. ш. і на о-вах Вогненної Землі. Е.Н. Лукашова.
Внутрішні води. Особливості рельєфу і клімату Ю. А. зумовили її виключить, багатство поверхневими і підземними водами, величезну величину стоку, наявність самої повноводної реки земної кулі — Амазонки. Займаючи 12% площ суші Землі, Ю. А. отримує приблизно в 2 рази більше (1643 мм) ср. кол-ва опадів на одиницю всієї площі. Повний річковий стік складає 27% всього стоку Землі, ср. шар стоку (58 см) також майже в 2 рази більше ср. величини для всієї суші. Але величина стоку різко вагається по тер. материка — від неськ. мм до сотень див. Украй нерівномірно розподілені і річки між басейнами океанів: басі. Тихого ок. у 12 разів менше басі. Атлантичного (вододіл між ними проходіт в основному по хребтах Анд); крім того, ок. 10% тер. Ю. А. відноситься до області внутрішнього стоку, що пересікає материк від зал. Гуаякиль через центрально-андійське нагір’я до південної Пампи. Переважають річки дощового живлення, на крайньому півдні — також снегово-ледні-кового.