Туренциклопедія Fractal

Електроенергетика. Враховуючи форсований розвиток інших галузей промисловості, розвиток електроенергетики грає життєво важливу роль. Гідроенергетичний потенціал Мьянми дуже великий: по деяких оцінках він складає 24737 МВт, з яких зараз використовується менше 1%. Таблиця №5 ілюструє положення із створенням нових ГЕС.
Основним виробником електроенергії залишається з 1960 року Лопітськая (Балучаунгськая) ГЕС. На 1997 рік було електрифіковано 460 міст і 1012 сіл – з 1960-х років електрика була проведена ще в 663 села і 137 міст. До кінця 1993/94 року загальна потужність електростанцій МІРІ дорівнювала 818 МВт, з яких 291 МВт вироблялися на ГЕС, 357 – на газотурбінних, 170 – на дизельних і теплових. По деяких оцінках потужність енергосистеми Мьянми до 2000 року досягне 1458,8 МВт. З них на долю великих ГЕС доводитиметься 39,9% загальній потужності, на долю невеликих ГЕС – 2,7%, газотурбінні електростанції забезпечуватимуть 41.3%, дизельні і ТЕС – 16,1%. Таким чином, планується більш ніж двократне збільшення потужності ГЕС, газотурбінних е/с при незначній зміні потужностей ТЕС. На електроенергетичній потужності станцій також позначиться перехід на змішані цикли, що дозволяють отримувати ще 200 МВт/год. Введення в експлуатацію нових електростанцій забезпечило приріст ВВП в галузі 6,7% в 1991/92 ф.г., 31,1% - в 1992/93, 24,4% - в 1993/94, 8,2% - в 1994/95, 4,3% - в 1995/96, 10,3% - в 1996/97.
Сучасні запаси газу буде вистачає для двох газотурбінних електростанцій, які будуються в Рангуне. Myamma Electric Power Enterprise (МІРІ) шукає допомоги іноземних інвесторів для закінчення будівництва і спільної експлуатації. Також Міністерство енергетики планує запуск газотурбінної Combined Cycle Power Plant потужністю 1500 МВт в районі Давей, яка повинна працювати на газі, що добувається компанією “Texaco” в Йетагоне. У перспективі – продаж цього газу Таїланду.
Потрібно відмітити, що в економіці країни відбуваються абсолютно очевидні позитивні зрушення. Йдеться і про форсоване збільшення виробничих потужностей, і про зміну відношення до інвесторів: перехід від концесійної системи до практики тендерів, що може бути більш прибутковим. Проте до цих пір промисловість Мьянми дуже нерозвинена. Кращим показником може служити вжиток енергії на душу населення. У 1993 році воно складало 39 кг нафтового еквіваленту, тоді як у В’єтнамі цей показник дорівнює 77 кг, в Індонезії – 321 /23/. Також варто відзначити, що темпи зростання промисловості (4,9% в 1992/93) дуже низькі. У числі головних проблем слід назвати незбалансованість промисловості: власних потужностей в биольшинстве випадків не вистачає для обробки здобутих корисних копалини; доводиться купувати продукцію, створену на основі бірманської сировини. Розвиток Мьянми, розвиток бірманської промисловості зокрема, на даному етапі знаходиться в прямій залежності від інвестицій, в основному іноземних, бо національний капітал ще дуже слабкий. Поки зберігаються такі перешкоди до інвестування як бойові дії, що продовжуються до цього дня, позбавляють державу можливості використання багатьох шахт, міжнародна непопулярність уряду, що наводить до відмови великого числа країн від інвестицій або прямої фінансової допомоги, корупція, завищений курс джа, обмеження на вивіз прибули, недолік сучасних фінансових інститутів і нерозвиненість інфраструктури, неадекватний розподіл державних витрат - темпи зростання промисловості залишатимуться невисокими. Коли ж нарешті ці перешкоди будуть здолані, Мьянма стане, як це прогнозувалося ще 20 років тому, “молодим тигром” ЮВА.