Туренциклопедія Fractal

На початку 20 ст Вірменія була аграрною країною, основу її економіки складали тваринництво і рослинництво. Промисловість була слабо розвинена, були лише невеликі копальні і коньячні заводи. Індустріалізація почалася відразу після встановлення радянської влади. Після розпаду СРСР перестала функціонувати велика частина промисловості Вірменії, пов’язана з обслуговуванням воєнно-промислового комплексу. У країні багато безробітних (ок. 120 тис. чоловік, або 10,8% працездатного населення). Основний індустріальний центр Вірменії – Єреван, за ним слідують Гюмрі і Ванадзор.
Економіка Вірменії завжди була найуразливішою в порівнянні з іншими республіками колишнього СРСР. Там немає нафти (на відміну від Азербайджану), відсутні родючі землі і вихід до моря (на відміну від Грузії). В результаті економічної блокади Вірменія виявилася відрізаною від Туреччини і Азербайджану, а також тимчасово від Грузії, коли там йшла громадянська війна. 90% вірменських вантажоперевезень раніше прямувало по залізниці через Абхазію, але ця дорога до цих пір закрита, і Вірменія має єдиний вихід на світовий ринок через Іран. Нинішній стан і перспективи розвитку економіки країни тісно пов’язані з вирішенням карабахської проблеми. В даний час велика частина допомоги, що поступає з-за кордону, прямує до Нагірного Карабаху. Після висновку перемир’я на карабахському фронті (у травні 1994) і здобуття коштів від Міжнародного валютного фонду і Усесвітнього банку економіка країни стабілізувалася.
Зниження обсягів виробництва промислової продукції наочною ілюструє приведений нижче графік.