Туренциклопедія Fractal

На внутрішньому ринку продовольства України продовжується зростання цін. Проте, темпи їх підвищення істотним чином розрізняються по окремих продуктах, зокрема: за період з серпня 1995 р. по серпень 1996 р. найбільш низькі вони були на масло, яблука, лук, цукор і картоплю, а найвищі — на хліб і хлібопродукти, молоко, кондитерські вироби. Якщо індекс паритету цін в державній і кооперативній торгівлі (порівняно до хліба пшеничним з муки І сорти) складав по маслу 7,9%, яблукам — 8,9, луку — 14,9, цукру — 19,6, картоплі — 20,3%, то по хлібу житньому — 100,8%, молоку — 92, кондитерським виробам — 82-94, м’ясу і м’ясопродуктам — 52-84 %. На міських ринках підвищення цін на продукти харчування відбувається меншими тимпамі, чим в державній і кооперативній торгівлі. В цілому ціни на продукти харчування збільшилися за вказаний період на 44,7%, а на непродовольчі товари — на 87,6%.
Аналіз еластичності попиту по доходах показує, що із скороченням своїх доходів споживачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності складає 0,3-0,35) — картоплі, капусти, їдалень буряка і тому подібне Тому виробництво цих продуктів має великі шанси на розширення. А на тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, за умов самоуклоненія держави від регулювання ринкових стосунків чекають застій і скорочення виробництва.
Прогнозоване насичення внутрішнього ринку продовольством і необхідність виконання експортних торгівельних зобов’язань зумовлюють потребу не лише стабілізувати, а і збільшити в найближчій перспективі виробництво сільськогосподарської продукції на 5-10%. Проте, наявність потрібної кількості продукції буде лише першою передумовою для формування ринку продуктів харчування. Низькі, конкурентоздатні витрати на виробництво — друга передумова. І, врешті-решт, вирішальне значення матиме постійне забезпечення високої якості запропонованих на ринку продуктів, розширення їх асортименту і поліпшення зовнішнього оформлення товару. Аби здолати негативні тенденції в розвитку ринку продовольства, слідує, перш за все підсилити державне регулювання ринкових стосунків, підвищити ефективність використання ресурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава може використовувати регулювання ринку через цінову і кредітно-налговую політику. Цінова політика держави лише тоді буде ефективною, коли ціни на сільськогосподарську продукцію забезпечать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, а прибуток на вкладений капітал буде не нижчий. Це є можливим з умов ухвалення Закону України про використання мінімальних цін на сільськогосподарську продукцію, надання державних дотацій сільськогосподарському виробництву, розширення, в першу чергу, експортних субсидій і відміни ПДВ. А що стосується кредитної політики, то тепер доцільно видавати безпроцентні кредити на закладання багатолітніх насаджень і догляд за ними до вступу їх в експлуатаційний період, а також в 8-10 разів зменшити існуючі кредитні ставки і в 2-3 рази продовжити терміни повернення кредитних сум. Нинішні вельми високі податки і відсотки на позиковий капітал буквально розоряють сільськогосподарські підприємства.