Туренциклопедія Fractal

На жаль, в умовах нинішнього дефіциту бюджету, явля­ется проблематичним задоволення всіх потреб населення обгрунтованих демографічним прогнозом. Але це анітрохи не зменшує його значення для ведення народного господарства в це­лом. У наш час при виробленні стратегії і тактики еконо­мічеського розвитку країни одними з основних вихідних даних є відомості демографічного характеру. Без глибоких на­учних знань про сучасну демографічну ситуацію, про її прогнозовані на майбутнє зміни неможливо ефективно уп­равлять розвитком суспільства, визначати його цілі і завдання. І в першу чергу поважно знати все про народжуваність, тому, що на неї можна впливати як у бік підвищення, так і убік по­ніженія, тоді як підвищення рівня смертності негуманне і проведення такої демографічної політики на сучасному етапі розвитку світової спільноти просто неприйнятний. При от­носительной стабілізації смертності саме народжуваність - веду­щий чинник формування чисельності і половозрастной структури населення. Давайте ж тепер спробуємо спрогнозувати дінамі­ку розвитку показників природного приросту в найближчому майбутньому, грунтуючись на матеріалах динаміки загальних показників відтворення населення (див. Додаток). Видно, тенденція до зменшення кількості жителів на Україні відчуватиметься і надалі. Суджене відтворення населення на Україні відбувається унаслідок перехідного періоду від социа­лістічеського способу господарювання до капіталістичного - процесу повільному і хворобливому (особливо в умовах нашої країни), який, напевно, продовжитися ще не один рік. Одне можна говорити з упевненістю - якщо показники демографічних процесів розвиватимуться пропорційно тому, як вони розвивалися протягом 1989-1993 рр., то до 2000-ному року ми матимемо негативний показник природного приросту приблизно рівний близько напівмільйона чоловік в рік, а його брутто-коефіцієнт, знову таки, приблизно рівний -11.4 чело­века на 1000 жителів. При всій некоректності даного розрахунку, навіть зменшивши його результати наполовину ми отримаємо вельми неп­ріятниє результати. Але, пам’ятаючи про те, що прогнози - справа неб­лагодарноє, давайте детальніше зупинимося на проблемах, свя­занних із способами регулювання природного воспроїз­водства. Слід зупинитися на тому, який же спосіб воспро­ізводства найбільш прийнятний. Більшість демографів схиляються до думки, що для нормального розвитку суспільства необхідне злегка розширене відтворення, завдяки якому здійснюватиметься зміна поколінь, і, отже, трудових ресурсов (працездатного населення). При цьому та кількість населення, яке перевищуватиме кількість померлих сприятиме утворенню додаткового продукту - необходімо­го умови прогресивного розвитку людства. Але тут вста­ет, так звана “проблема перенаселення”, пов’язана з ізби­точним населенням на Землі. Але абсолютного перенаселення на планеті не варто побоюватися, адже можна довести, що людина за своє життя виробляє значно більше матеріальних благ, чим споживає, тому питання не в рівні народжуваності, не в чисельності населення і кількості продовольства, енергії, інших благ, а в справедливішому їх розподілі. Про це дуже добре сказав на Усесвітній конференції ООН з питань народонаселення крупний демограф А.Я. Боярський: “П’ять мілліар­дов ротів? Так, але і три мільярди працівників! І якщо озброїти їх досягненнями сучасної науки і техніки, позбавивши... від безглуздої марнотратної роботи на війну, то немає жодного сумніву в тому, що можна не лише добре нагодувати всі ці роти, але і забезпечити при правильному розподілі багатств всім людям на Землі добробут і щасливе життя”.