Туренциклопедія Fractal

Найбільшої величини шар ср. річного стоку 150—400 см (до 90% опадів) досягає на Ю. Чилі, що пояснюється не лише великою кількістю опадів, але і крутістю схилів, низькою випаровуваністю і запасами льоду у верхів’ях річок, що обумовлюють літні повені, в т.ч. і в “транзитних” річок Патагонії; доля підземного живлення річок Юж. Анд не більше 20—25%. Настільки ж великий стік (в отд. річок навіть до 800 см) на 3. Колумбія, але там переважають дощове живлення і зливові літньо-осінні паводки; підземний стік збільшується до 40%. Схожі характеристики стоку і Амазонії, що зменшується в її центр, і юж. частинах до 40—60 див. Режим крупних річок, як і самої Амазонки, залежить від сезону дощів у верх. і ср. перебігу її припливів. На добре і більш менш рівномірно зволожених околицях Браз. і Гвіанського плоськогорій ср. річний стік складає також 40—60 см (місцями до 150 см) з долею підземного стоку до 50%. У внутр. р-нах Браз. плоскогір’я стік зменшується (на З.-В. до 5 см) і стає украй нерівномірним: бурхливі літні паводки змінялися різким скороченням витрати води взимку, аж до пересихання дрібних водотоков. Аналогічний режим стоку і на рівнинних тер. субекваторіальних і тропічних поясів з дощовим живленням річок (Льянос-оріноко, рівнини Бені-Маморе, Гран-Чако). Різко виражена сезонність у випаданні опадів наводить до мінливості стоку (ср. стік убуває від 50—80 до 15— 20 см) а режимів річок: зимою відповідної півкулі місцями стік припиняється і навіть крупні водотоки (Ріо-Бермехо, Ріо-Саладо і ін.) розбиваються на отд. плеса із засоленими водами, влітку ж паводки затопляють обширні простори; регулювальниками стоку pp. Парагвая і Парани служать болотно-озерні низини Пантанала і Лаплат-ськая нізм. Найменший стік (3—5 мм) приурочений до пустинного тропіч. заходу Ю. А., де навіть талі снігові води з високогорій скупчуються в предгірних шлейфах і тектоніч. депресіях, підвищуючи до 50% долю підземного живлення епізодіч. річок (лише р. Лоа має постійний стік в океан).
Велика к-ть опадів, приношуваних з Атлантики, обширні плоскогір’я, такі, що полого спускаються до величезних низовин і рівнин, що збирають стік і з прилеглих схилів Анд, сприяли формуванню на внеандійськом Сході Ю. А. крупних річкових систем: