Туренциклопедія Fractal

Пояс полесий. Північний захід облямований з півдня великим Поясом полесий, полесий з малої букви, оскільки це не власне ім’я, а позначення особливого лісисто-болотистого ландшафту, що виник на обширних піщаних рівнинах. Створені вони наносами при розливах талих вод відступаючого льодовикового покриву і пізнішими відкладеннями блукаючих річок.
Плоский рельєф, слабкий дренаж, звідси заболоченість величезних просторів, затоплення обширних площ при весняних повенях і літньо-осінніх непогодах. Пояс полесий виходить до південного узлісся російських лісів від Буга до Заволжья. 
Окремі полесья відомі під самостійними іменами. На південному заході найбільш компактний і обширний їх масив, що іменується Припятско-деснянским. Власне Пріпятськоє облямоване з півдня підведеними і тому менш типовими Волинським, Житомирським і Київськими полесьямі; серед Деснянських розрізняють Чернігівське і Брянське. У північно-східній половині пояси лежать полесья Мещерське і Ветлужськоє. У вигляді «заток» цієї смуги на північ від Москви виступає Московське полесье, а на північний захід від Горького – Оксько-мокшинськоє.
Ландшафтна карта полесий виглядає несподівано прозаїчною. Серед болотистих низин зустрічаються обширні ділянки підвищеного, краще дренованого рельєфу, що давно позбулися лісового покриву і що славляться родючими оступіненими грунтами. Це ополья – Овручськоє, Мозирськоє, Мещевськоє, Касимовськоє і Владіміро-Юрьевськоє. Такі острови лісостепу серед лісів, а з ними і плями сірих лісових грунтів серед дерново-підзолистих з незапам’ятних часів були вогнищами землеробства.
Дивний контраст між безкрайньою рівнинністю рельєфу полесий і неспокійними нерівностями їх корінного цоколя, прихованого від очей. У поліських надрах зустрічаються і опуклі масиви – піднімання прадавнього фундаменту, і затиснені між ними прогини завглибшки, вимірюваною кілометрами.
Так, в надрах Пріпятського полесья близько сходяться підземні схили виступів кристалічного фундаменту – Білорусько-литовського масиву на півночі і Українського щита на півдні. Раніше геологи думали, що їх сполучає широкий «Поліський міст», але тут виявлена лише вузька сідловина, названа теж Поліською. Поверхня фундаменту в її межах занурена менш ніж на півкілометра, а з боків до цієї підземної сідловини впритул підступають підземні ж западини – в них фундамент опущений на заході, в Брестській – більш ніж на кілометр, а на сході, в Поліській западині, - на 3 і навіть 4 кілометри!