Туренциклопедія Fractal

Політичний і державний устрій

Влада комуністів в Польщі була встановлена в кінці Другої світової війни після її звільнення від нацистської окупації Червоною Армією. У Любліне в 1944 під заступництвом СРСР було сформовано Тимчасовий уряд, в якому переважали комуністи. Після закінчення війни представники Польської робочої партії (ППР), Польській соціалістичній партії (ППС) і Польській селянській партії створили уряд національної єдності. У 1947 комуністи розпустили цю коаліцію і створили державу народної демократії, що знайшло віддзеркалення в конституції Польської Народної Республіки, прийнятої в липні 1952.
В результаті об’єднання ППР і ППС після війни була створена Польська об’єднана робоча партія (ПОРП), яка зберігала за собою з 1948 монополію на політичну владу. Поправка 1976 до конституції офіційно затвердила керівну роль цієї партії.
Не дивлячись на посилення політичного контролю, польська комуністична держава зіткнулася в післявоєнні роки з сильною політичною опозицією. Причинами незадоволеності були обмеження особистої свободи і можливості брати участь в політічеськой життя, а також низький рівень життя. Крім того, багато поляків було налагоджено проти політики ПОРП, направленої на відділення церкви від держави. Масові демонстрації і протести в 1956, а потім в 1970 змусили власті змінити лідерів і змінити політику ліберальнішу. У 1976 Комітет захисту робітників, що складався з відомих дисидентів-інтелектуалів, став першою інституційною формою опозиції. Потім виникла незалежна самоврядна профспілка «Солідарність» (зареєстрований в листопаді 1980, об’єднав 8 млн. членів), який в 1980–1981 змусив уряд провести ряд ліберальних реформ. ПОРП стала втрачати владу, і в грудні 1981 генерал Войцех Ярузельський, лідер комуністів і головнокомандуючий польської армії, ввело військове положення, поставило «Солідарність» поза законом і інтернувало її лідерів. Військове положення не вирішило проблем країни. Профспілка продовжувала діяти в підпіллі і зберіг свій вплив в польському суспільстві, виступаючи під гаслами боротьби з тоталітарною комуністичною системою і корінних демократичних і соціально-економічних перетворень. У червні 1989 в Польщі були проведені перші в країнах Східної Європи вільні парламентські вибори, на яких перемогла «Солідарність». З 31 грудня 1989 країна стала називатися Республіка Польща, 29 січня 1990 11-й з’їзд ПОРП прийняв рішення про розпуск партії, а 9 грудня 1990 президентом республіки був вибраний лідер «Солідарності» Лех Валенса. У листопаді 1995 на посту президента його змінив лідер реформованою ПОРП – Союзу демократичних лівих сил – Олександр Квасьневський.