Туренциклопедія Fractal

Поступовий уряд робило все велику ставку на залучення найдосконаліших технологій. Президент наполягав на тому, аби всі приватні фірми в обов’язковому порядку обмінювалися наявними в їх розпорядженні зарубіжними технологіями. У свою чергу Міністерство торгівлі і промисловості оголосило, що воно заохочуватиме впровадження дрібними і середніми фірмами нових зарубіжних технологій. Система заохочення набрала чинності з 1984 року і в першу чергу поширилася на фірми, зайняті випуском електронних виробів. Був створений фонд фінансової і технічної допомоги підприємствам, які відважитися розгортати діяльність на престижному, але доки незвіданому терені електроніки. У 1988 році сума фонду складала 400 мільйонів доларів.
З 12 серпня 1983 року Міністерство фінансів зобов’язало банки інтенсивно підтримувати приватні фірми, які звернуться за позиками в цілях впровадження іноземних технологій. Спеціальні позики підтримки надавалися на п’ятирічний термін, при дворічному пільговому періоді, з розрахунку 10% річних.
В світлі викладених даних, доцільно виділити черговий, четвертий період, який характеризується помітним креном у бік США і провідних країн Західної Європи в області запозичення технологій. Подібний крен можна пояснити тим, що США і Західна Європа, не бачивши в Південній Кореї потенційного конкурента, поставляли найсучасніші технології. Тоді як Японія, стурбована швидкими темпами розвитку сусіда, поставляла до Кореї не далеко найсучасніші технології.
Досить багаточисельні операції по передачі “Know how” в 1983 році ділилися на 3 категорії. Завдання операцій першої категорії: освоїти за допомогою зарубіжної технології випуск якого-небудь вигляду продукції, що не виготовлявся раніше в Кореї, з метою монополізувати їх виробництво і збут на внутрішньому ринку.
Другу категорію складають операції, в яких корейські фірми ставили перед собою завдання, пов’язані з розширенням експорту, - освоїти власний випуск нових високоякісних виробів і вийти з ними на зовнішній ринок.
Операції третьої категорії, в яких з корейського боку брали участь лише найбільші фірми, переслідувалась мета підняти окремі галузі вітчизняної промисловості на якісно новий рівень. Прикладом такої операції може служити технічна угода між корейською фірмою “Самсунг”, американською компанією “Мікрон технолоджі”, і з японською корпорацією “Шарп”. За умовами угоди корейська сторона заручилася правом експортувати в США кристали для пристроїв, що запам’ятовують. Для цього недалеко від Сеула був побудований завод для виготовлення напівпровідників. За перші п’ять років експлуатації заводу сума експорту склала 650 мільйонів доларів. Учувши, що справа, почата цією фірмою приносить величезний прибуток до виробництва напівпровідників підключилися такі фірми, як “Деу” і “Голд Старий”.