Туренциклопедія Fractal

повністю лежача в тропіч. поясі. Їх основу складає Центральноандійськоє нагір’я з внутр. плоскогір’ям — Пуной. Характерна контрастність між влажнолеснимі вост. схилами, посушливою, а на Ю. високогорно-пустинной Пуной, позбавленою стоку в океан, і пустинним тихоокеанським Заходом; Субтропічні Анди (до 41°30’ ю. ш.) — складаються з подвійної Головної і Берегової Кордільєрів з тектоніч. Подовжньою долиною між ними. Відрізняються активним вулканізмом і швидким (по широті) наростанням зволоження з С. на Ю., що визначає зміну всіх природних процесів і ландшафтних типів від напівпустинних на С. і “середземноморських” в центрі до влажносубтропічеських (зона гемігилєї) на Ю.; Анди Патагонців — найпівденніший відрізок Анд, де замість Берегової Кордільєри — архіпелаги о-вов, а замість Подовжньої долини — фьордообразниє протоки. Вологий прохолодний клімат, много-числ. вулканіч. конуси і густі змішані, прєїм. вічнозелені, ліси на С., значить, заледеніння і низькорослі ліси і верещатникі на Ю.; на вост., підвітряних схилах — хвойно-листопадні ліси, в подножій — крупні льодовикові озера. Е. н. Лукашова.
Австралія
Загальні відомості. Протягується на 3200 км. з С. на Ю. від 10°4Г ю. ш. (мис Йорк) до 39°1Г ю. ш. (мис Південно-східний) і на 4100 км. з 3. на Ст від 113°05’ в.д. (мис Стіп-Пойнт) до 153°34’ ст д. (мис Байрон). З 3. і Ю. омивається Індійським ок., із Ст і С.— морями Тихого ок.:
Тасмановим, Кораловим, Тимор і Арафурським. Береги розчленовані слабо, крупні затоки — Карпентарія на С. і Великий Австралійський на Ю.; єдиний великий п-ов — Кейп-Йорк.
А.— найменший з материків. Пл. 7631,5 тис. км1 (з островами Тасманією, Кенгуру, Мелвілл і ін. ок. 7704,5 тис. км2). О-в Тасманія відокремлений від А. прол. Басса шир. 224 км. Уподовж вост. побережжя А. на 2300 км. тягнеться Великий Бар’єрний риф. ^Природа. Орографія. У рель^;
‘ефе А. переважають рівнини. Ок. 95% поверхонь не перевищує 600 м над в р. м. Гл. орографіч. одиниці: 1) 3 а п.-А в-стралійськоє плоськогорье— ср. виє. 400—500 м, з підведеними краями: на В.— хр. Масгрейв (р. Вуд-рофф, 1440 м) і Макдоннелл (р. Зіл, 1510 м), на С.— масив Кимберлі (виє. до 936 м), на 3.— плоськовершинний песчаниковий хр. Хамерслі виє. до 1226 м, на Ю.-З.— хр. Дарлінг виє. до 582 м. 2) Центральна низовина з переважаючими висотами до 100 м над ур. м. У р-ні оз. Ейр нижча точка А.— 12 м нижче ур. м. На Ю.-З.—хр. Фліндерс і Маунт-Лоф-ті. 3) Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, сильно розчленованим вост. схилом і полого-ступінчастим західним, перехідним в горбисті передгір’я (даунси). На Ю., у Австрал. Альпах, вища точка А.— I р. Косцюшко, 2230 м.  Історія формування і типи рельєфу. Совр. рельєф А. у означає, мірі успадковує риси древнього рельєфу, що не випробував з докембрійського часу різких тектоніч. рухів. Поверхня А. піддавалася дліт. денудації, в результаті до-рій на виступах фундаменту був створений пенеплен — обширні рівнини з острівними горами. Інтенсивне осадконакопленіє в мезокайнозоє в синеклізах Австрал. щита і в зоні прогину Центр. А. сприяло утворенню обширних рівнин пластів і акумулятивно-озерних. Місця найбільшого занурення платформи зайняті алювіально-озерними рівнинами Центр, басейну і рівнинами мор. і озерній акумуляції басі. Мур-рея і побережжя зал. Карпентарія. Вищі рівнини пластів розвинені на схилах синекліз і сідловині між ними, а також на З.-З. і Ю. Зап.-Австрал. плоскогір’я, в областях краєвих синекліз древнього фундаменту. Цокольні плоскогір’я і рівнини переважають в Зап. А. Неоднократная зміна плювіальних і арідних епох в неогене і плейстоцене визначила поєднання древніх і совр. форм різного генезису (викопні дюни на вологому Ю.-В., сухі русла річок і древні озерні улоговини в пустелях). Великий Вододільний хр. виник на місці денудірованних палеозойських складчастих систем. Кайнозойський вулканізм зумовив появу тут лавових плато і рівнин, дрібних кратерів, вулканіч. озер; з палеозойським вулканізмом пов’язано виникнення плато Антрім. Форми плейстоценового