Практика створення зон
31.07.2009
Практика створення зон в Російській Федерації свідетельствуєт, що шляхом прийняття положення по кожній зоні можна определіть її територіальні межі. Так, згідно п. 3 Положення про СЕЗ “Янтар”, ця зона “розташовується в адміністративних граніцах області Калінінграда з прилеглими до неї районами контінентального шельфу і економічної зони СРСР (окрім районів території області, пов’язаних із забезпеченням оборони країни)”. Нагадаємо читачеві, що Положення було прийняте до розпаду СРСР, після якого мова повинна йти про шельф і економічну зону в Балтійському морі Російської Федерації.
Таким чином, створення СЕЗ не передбачає яких-небудь терріторіальних змін, пересування кордонів як в межах какого-лібо держави, так і поза ним.
Можуть бути, звичайно, особливі випадки. У міжнародній практіке найбільш відомим з них було встановлення особливого международно-правового статусу Вольного міста Данцига (нині Гданьськ). По Версальському світу територія Данцига не входила ні до складу Німеччини, ні до складу Польщі, гарантом був Верховний комісар Ліги Націй.
Представляють інтерес різні проекти створення совместних СЕЗ, що створюються двома або декількома прикордонними странамі. До таких зон можуть бути віднесені російсько-китайські економічні зони в районі Благовещенськ-хейхе, різні зони в причорномор’ї.
У Республіці Криму опрацьовується проект створення в Керчі вільної економічної зони, а також можливість створення такої зони у всій Республіці, яка буде тісно зв’язана не только е Україною, але і з Росією. Так, планувалося вільне обращеніє в зоні російської валюти. Парламент Республіки Криму проголосив створення в цій зоні загального відкритого режиму. Це подтверждено Указом Президента України від 23 червня 1993 р.