Туренциклопедія Fractal

продовжувачі нептуністів другої половини XIX ст слід згадати Г. Бішофа і Ф. Зандберга, що розвинули цікаву гіпотезу латераль-секреционную. Згідно їх поглядам, поверхневі води запозичували з бічних порід необхідні для рудоутворення компоне н ти.
У роботах російського ученого А. П. Карпінського ( 1883 г .) і американського ученого Ф. Пошепного ( 1813 г .) описано різноманіття процесів генезису руд. Подальший розвиток поглядів на рудоутворення на початку XX ст пов’язаний з дослідженнями І. Фогта (Норвегія), Ст Ліндгрена, В. Еммонса (США), Ст А. Обручева, А. П. Карпінського, До. І. Богдановича. Перші в Росії навчальні посібники по корисних копалини - «Курс рудних місць про народжень» А. П. Карпінського і пізніше виданий підручник по рудних родовищах К. І. Богдановіча (1912 - 1913 рр.).
У радянський період великий внесок у розвиток вчення про корисних копалини внесли Ст А. Обручев, А. П. Заваріцкий, Ст І. Вернадський, А. Е. Ферсман, Л. І. Лутугин, П. І. Степа­нов, І. М. Губкин, С. І. Міронов, Ю. А.Білібін, А. Г. Бетех тваней, Д.С. Коржінський, Ст С. Собольов, С. С. Смирнов, П. М. Татарінов, І. Ф. Грігорьев, Ст М. Крейтер, Ст І. Смирнов, М. Р. Магакьян, Д. П. Грігорьев, М. А. Вусів, Ст К- Котульський, П. І. Преображенський, X. М. Абдуллаєв, А. Ст Пек, А. Ст Козаків, Н. М. Страхів, Р. С. Дзоценідзе, До. І. Сатпаєв, Ст П. Петров, Ст Д. Никітін, Н. С. Курнаков, Л. І. Пустовалов, І. С. Рожков і багато інших. Із зарубіжних учених слід зазначити велику роль в розвитку науки Б. Ліндгрена, Ст Еммонса, А. Баддіндгтона, Би. Батлера, Л. Грейтона, І. Іовчева, Е. Ссадецки-Кардоша, Я. Кутини, П. Нігглі, Р. Шнейдерхена, До. Оксеніуса, А. Локка, Я. Вант-Гоффа, Р. Потонье, А. Бетма-на, М. Рамдора, Р. Рутье і багато інших.