Туренциклопедія Fractal

Розглянемо основні зміни в розміщенні населення в 1959-1985 рр. по демографічних зонах УРСР. Доля Юго-Восточ­ной і Південно-західною зон зросла відповідно з 26.0% в 1959 році до 27.4% в 1984 р. і з 12.1% до 14.6% . В той же час в двох інших знизилася: у Центральній - з 35.6% до 33.2%, в Західній з 26.3% до 24.8% . Зрушення в розміщенні населення республіки відображають основні тенденції в розвитку проїзводі­тельних сил, їх територіальній локалізації. Високі темпи об­щего приросту населення в зонах пов’язані з швидшим еконо­мічеським розвитком їх областей, тоді як низькі темпи пояснюються значною долею в областях цих зон сельськохо­зяйственного виробництва і міграційним відтоком населення в інші області республіки.
При зіставленні темпів приросту чисельності населення УРСР просліджується їх повсюдне зниження. У досліджуваний період максимальну величину приросту населення мала Днепро­петровськая область (у 1959-1970 рр. - 23.6%; в 1970-1979 гг.- 8.8%; в 1979-1984 рр. - 3.6%), а також: Запорізька (соот­ветственно 21.2%, 9.6% і 3.9%); Кримська (відповідно 50.9%, 20.4% і 5.8%); Херсонська (відповідно 25.9%, 12.9% і 3.6%). Мінімальна величина даного показника отмеча­лась у Вінницькій, Сумській, Чернігівській і Хмельницькою об­ластях.
Відмінності у формуванні загальної чисельності населення в ре­гиональном аспекті ще більш рельєфно виявлялися в міських поселеннях УРСР. За досліджуваний період (1959-1985 рр.) темпи приросту міського населення перевищували среднереспубліканський показник (2.7%) в Південно-західній (3.6%), Західній (3.2%) і Центральній (3.1%) демографічних зонах. Саме у цих зонах спостерігалося найбільше зростання долі міського населення. Так, відсоток міських жителів зріс в Центральній зоні на 26.2 пункту, в Західній на 19.4, в Південно-західній на 16.4, а в наїбо­лєє індустріальній Південно-східній демографічній зоні - на 8.4 пункту. Слід зазначити, що якщо найвищий середньорічний приріст міського населення в 1959-1970 рр. був характерний для Південно-західної зони (3.6%), тов. 1970-1979 рр. - для Цент­ральной (2.5%). Регіональні відмінності в республіці має і процес формування сільського населення. На початок 1984 р. найнижча питома вага сільського населення збереглася в Південно-східній демографічній зоні (15.1%), найбільш високий - в Західній (54.9%). Такий показник в цій зоні пояснюється історичними умовами розвитку її областей, значним природним приростом в них сільського населення, яке до того ж має порівняно низьку міграційну рухливість. У всіх зонах УРСР наголошувався спад сільського населення. Наїболь­шие темпи зниження спостерігалися в Центральній і Південно-східній зонах. Так, среднегодової темп зниження чисельності населення складав в Центральній зоні в 1959-1970 рр. (-1.2%), в 1970-1979 рр. і 1979-1984 рр. - (-1.9%), в Південно-східній відповідно (-1.2%, -1.1%, -1.5%). Найнижчі темпи мала Південно-західна зона (0.4%, -0.3%, -0.6%).