Туренциклопедія Fractal

Що приховують води Іссик-Куля

Відразу після революції з’явився в горах Тянь-шаня православний священик з картою, на якій хрестиком було відмічено місцерозташування кладу на побережжі Іссик-Куля. Незчисленні скарби нібито належали його предкам - несторіанським християнам, що бігли від навали монгольських орд. Піти від стрімкої кінноти втікачам не удалося. Затиснуті воїнами в ущелині, вони знайшли відповідну печеру, скинули туди все, що везли з собою - від ікон до дорогих прикрас, - заклали плитою, на плиті вибили знак, по якому можна знайти багатства, і пустили воду.

Легенда про священика гуляла по Іссик-Кулю. Поки в 20-х роках не з’явилися старателі, які мали в своєму розпорядженні ту саму карту. Вони навіть показали її в киргизькому геологоуправленії і отримали ліцензію на розкопки. У печері виявили золотий молоток і здали його в місцеве відділення “Золотоснаба”, що було документально зафіксоване. Але потім їм заборонили копати. В середині 50-х питання про печеру знов підняло деякий генерал Алієв, він писав з Киргизії листи в ЦК КПРС і інші серйозні інстанції. У “Правді” навіть з’явилася стаття, де говорилося, що при МВС СРСР створений відділ по пошуку кладів, і серед перспективних місць був названий відмічений священиком клад на
Іссик-Куле. А відомому археологові Стелецкому це дало привід висунути гіпотезу, що несторіанци вивезли не що інше, як особисту казну Івана Грізного.

Ілля Глазунов в 1989 році написав звестную картину “Російське місто Кітеж”, змалювавши його на дні Іссик-Куля. Приводом для сюжету стала книга начальника повіту міста Пржевальська, що стоїть на озері. У ній доводиться, що свого часу тут був центр Євразії. Що в результаті небаченої катастрофи квітучий град виявився затоплений. Але в тиху погоду у водах Іссик-Куля можна побачити сліди затонулого міста з контурами споруд і стенів.