Туренциклопедія Fractal

Совр. річкова мережа сформувалася в кінці неогена і в антропогеновом періоді за рахунок перехоплень молодими річками древніх систем внутр. стоку і виводу їх до океанів. Сліди перехоплень видно в петлеподібних вигинах крупних річок (Конго, Нігера) і в чергуванні виполо-женних і крутих відрізань русифікувався з мно-гочисл. порогами і водопадами (Ливинг-стона і Стенлі на р. Конго, Вікторія на р. Замбезі; найвищий водопад А. Тугела на р. Тугела в Драконових горах, виє. 853 м). Унаслідок підвищення сухості клімату скорочувалися в розмірах або зникали древні озера, в к-риє стікали древні річки. Такі озера існували в Цукрі (Море ПалеоСахари до С. від закруту Нігера і ін.), в улоговині (ПалеоЧад оз.) Чад і ін.
Живлення більшості річок прєїм. дощове. Грунтове живлення переважає в напівпустелях і пустелях.
Розподіл поверхневого стоку украй нерівномірно. Найбільшої величини шар стоку (1000—1500 мм в рік) досягає в районах надлишкового зволоження і виходів на поверхню крістал-ліч. порід і латеритної кори (сівши.-зап. побережжя Гвінейського зал., вост. схили Мадагаскару); у западині Конго шар стоку 500—600 мм, до С. і до Ю. від екватора з наростанням сухості клімату він знижується (сівши. і вост. частина Судану, Сахара, Калахарі, Наміб). У субтропіч. широтах стік збільшується до 200 мм (на 3. Атласу). Майже всі річки А. мають означає, сезонні коливання стоку. У більшості річок стік буває прєїм. влітку і осінню. Взимку стік переважає на сівбу.-зап. і юго-зап. околицях, в областях з середземноморським кліматом. 37% площ А. має епізодіч. стік.
У А. виділяють річки слід. типів:
1) екваторіальний лише з дощовим живленням і рівномірним в році стоком;
2) суданський (найбільш поширений) з переважанням дощового живлення і літнього і осіннього стоку; 3) Сахара, до до-рому відносяться тимчасові або епізодіч: водотоки (у Цукрі наз. уедамі);
4) середземноморський (з дощовим і частково сніговим живленням і різким скороченням або припиненням літнього стоку). Всі крупні річки А.— транзитні, мають складні режими.