У 50—60 роки
31.07.2009
У 50—60 роки відбувається деколонізація Африки. Першими отримали політічеськую незавісімость Лівія (1951), Марокко, Туніс, Судан (1956), Гана (1957), Гвінея (1958). Тому 1960 рік був названий «Роком Африки», коли незалежність отримали відразу 17 африканських держав, колишні колонії Франції, Великобританії, Бельгії такі як Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Мадагаскар, Заїр і ін. Впродовж 60-х років незалежними становятся ще 15 африканських колоній, в більшості це колишні володіння Велікобрітанії, такі як: Сьєрра Леоне, Уганда, Танзанія, Малаві, Кенія, Замбія, Лесото, Свазіленд і ін. Серед останніх добиваються незалежності португальські колонії. У 1973 році суверенною стає Гвінея-Бісау, а в 1975 році прапор незалежності був піднятий в найбільших португальських колоніях — Ангола і Мозамбік. П’ятнадцятирічна озброєна боротьба народу Зімбабве за незалежність завершилася перемогою в 1980 р. У 1990 році отримує незалежність Намібія — одна з найбільших за площею африканських країн. Ліквідація расистського режиму в Південно-африканській Республіці на початку 1994 року завершила процес деколонізації Африки. Здобуття незалежності в 1991 році Федеральних Держав Мікронезії і Республіки Маршаллових островів ознаменувало завершення процесу деколонізації в Океанії.
На третьому етапі практично одночасно (кінець 80-х — початок 90-х років) зникають з політичної карти світу дві системи — світова колоніальная і світова соціалістична. Тоді ж зникає і радянська імперія.
У період з 1989 по 1991 рр. в колишніх соціалістичних країнах Європи відбуваються демократичні революції, в більшості випадків без кровопролітія (оксамитові революції), які привели до демонтажу тоталітарних коммуністічеських режимів, до відновлення демократії і повернення до ринкової економіки. Ще одна важлива подія, яка сталася в жовтні 1990 року, це зникнення з політичної карти світу держави, штучно созданного після другої світової війни — Німецької Демократичної Республіки, в результаті об’єднання Німеччини.