Туренциклопедія Fractal

У Росії понад 2,5 млн. річок. Вони належать до басейнів трьох океанів, а також до безстічного внутрішнього басейну Каспію. Близько 2/3 площі Росії відноситься до басейну Північного Льодовитого океану, куди впадають такі крупні річки, як Обь (приплив Іртиш), Єнісей (припливи Ангара, Нижній Тунгус і Підкам’яний Тунгус) і Олена (припливи Вілюй і Алдан). У своїй верхній течії це типово гірські річки.
Близько 4/5 останньої території Росії доводиться на басейн Тихого океану. Серед тих, що впадають в цей океан найбільш великими є Амур і Анадирь. Річки басейну Тихого океану, на відміну від інших річок країни, мають мень­шую протяжність і відрізняються більшою швидкістю те­ченія.
Близько 5% території країни доводиться на басейн Атлантичного океану. Для річок цього басейну характерний рівнинний характер течії. Серед них найбільшу довжину має річка Дон.
Безстічний внутрішній басейн Каспію займає в Росії велику частину Європейської Росії. Найбільш крупною річкою цієї області є Волга. На території країни найбільші басейни у Олени (2 млн. 400 тис. км. ) і Єнісею (2 млн. 580 тис. км2). Що ж до річки Обі, що має великий басейн, значна частина його лежить за межами країни.
Густина річкової мережі на території Росії залежить від .многих природних умов, таких, як рельєф, клімат і рослинність. Рельєф впливає на характер течії. Більшість крупних річок країни мають рівнинний характер, долини їх широкі, ухил річок малий, перебіг медленноє. Найменший ухил має Обь (4 см на 1 км.), а найбільший — Єнісей (37 см на 1 км.). Річки, що протікають в горах, мають вузькі долини і бурхливу течію, великий ухил.
Вплив клімату позначається через величину річного стоку і характер живлення. Найбільший стік характерний для річок, що протікають в гірських областях, і для річок, що протікають на півночі Східно-європейської рівнини. Що стосується характеру живлення, ту більшість річок Росії мають змішане живлення (снігове, дощове і живлення грунтовими водами), хоча в більшості районів переважає снігове живлення (незрідка понад 50% стоку). Для режиму більшості рівнинних річок Росії характерна весняна повінь, влітку і осінню можливі зливові паводки. Річки з літньою повінню, пов’язаною з таненням льодовиків, випаданням сажалок і пізнім таненням снігу в горах, характерні для гір Прібайкалья, Забайкалья, Камчатки, високогірних районів Кавказу, Алтая і Північно-східного Сибіру. Літні паводки характерні і для річок Далекого Сходу, де клімат мусонний: під час літніх дощів проходіт повінь на Амурі і його припливах. Своєрідний клімат річок Якутії: невеликий сніговий покрив навесні не тане, а іспаряєтья, і весняна повінь виражена слабо. Влітку ж в період дощів по річках проходят сильні паводки.