Туренциклопедія Fractal

Вочевидь, що в сучасних умовах високорозвиненого розподілу праці в основі будь-яких регулюючих заходів лежить грошове звернення. У Кореї досягненню фінансово-грошової збалансованості приділялася першочергова увага. Навіть у роки значних господарських труднощів грошове звернення, інфляція, дефіцитність державного бюджету не виходили з під контролю держави. Центральну роль в цьому грала державна монополія в кредитно-фінансовій системі. Інший важливий напрям державного регулювання Південної Кореї пролягає у валютній сфері. У різних варіантах примусу до того, аби тримати іноземну валюту на спеціальних рахівницях в ЦБ, діє в Кореї з 1949 року.
Концентрація фінансових і валютних ресурсів в руках держави впливало на формування основних пропорцій суспільного виробництва. При цьому основна ставка робилася на всемірне заохочення експорту. Держава використовувала субсидування національних експортерів, яким надавалися банківські пільги. По найскромніших оцінках лише в 70-і роки вони щорік поглинали не менше 1/10 ВНП. Державні кредити такого роду складали:
15% від ВНП - 1962-1966гг.
39% від ВНП - 1932-1936гг.
46% від ВНП- 1977-1981гг.
При цьому потрібно відзначити, що кредити концентрувалися в потенційно найбільш ефективних сферах економіки. Також здійснювався контроль за ефективністю вживання кредитів.
Висока активність державного регулювання з великою виразністю виявляється у формуванні галузевих пропорцій. Наприклад, при проведенні аграрної реформи найважливішою складовою частиною стало примусове дроблення крупних земельних наділів на дрібніші - міра, неможлива без прямого активного втручання держави. В зв’язку з цим слід послатися на програму “Цільового розвитку”. Починаючи з 70-х років спеціальними законами виділялися 7 галузей першочергової уваги:
машинобудування;
електроніка;
текстильна промисловість;
чорна металургія;
кольорова металургія;
нафтохімія;
кораблебудування.
Цим галузям виявлялася явна перевага в постачанні
ресурсами, вони користувалися переважними податками і ін. пільгами. Одночасна держава жорстко регулювало конкуренцію в пріоритетних галузях, змушуючи до об’єднання приватні компанії або до відходу з даного ринку.