Туренциклопедія Fractal

Водо-охоронний режим верхньої Волги допоміг зберегтися лісам згаданої низини. Її південна «затока» - Дубнінськая і Яхромськая низовини – заслужив на ім’я Московського полесья. Тут і піщані рівнини з сосновими вересовими борами, і глухі вільшняки, і непролазні драговині з потужними торф’яниками, і безкрайні розливи, що перетворюють поверхню на єдине озеро. І все це поряд з Москвою.
На междуречьях є свої нерівності – ували, гряди. Клінсько-дмітровськая гряда – це, як і Валдай, черговий рівень пласта, але останец молодшого, мезозойського, чохла платформи. Тут уцілів від розмиву верхній плащ пісків і глин, відкладених в крейдяний час морем. Але долини в багатьох місцях дорвалися і до темних глин, відкладених більш древнім морем, – юрського часу, і до білих, теж морських вапняків кам’яновугільного віку. Цей «білий камінь» і приніс Москві
славу білокам’яного міста. Девон, що пролягає нижче, розкритий бурінням – він дає мінералізовану воду.
На глибинах 2-3 кілометрі покоїться вже кристалічний фундамент, тут замикається не помітна з поверхні чаша – Среднерусськая, вона ж Московська улоговина. Білоруський виступ фундаменту досягнутий бурінням у Вільнюса і Мінська на глибині всього 100-200 метрах. Тут в надрах підведена важлива ділянка підземного «моста», який існує між Балтійським і Українським кристалічними щитами.
Білорусько-московська смуга возвишенностей утворює важливі вододіли. Але бар’єр не скрізь безперервний. Щара, приплив Німану, прорізає гряду наскрізь, дренує верхів’ями частину Полісся. А дніпровська Березіна заглянула витоком на північ – до Двіне. Та і саме Дніпро, що прорізає в Орши Смоленсько-московську гряду упоперек, допомогло задумам про пристрій його зв’язку з Двіной через низини Осикових боліт.
На горбовині Смоленської піднесеності не випадково звучить ім’я Вязьма – тут неважкі волоки «в’язали» між собою верхів’я волжськой Вазузи, окськой Угри і річок Вязьми і Осьми, що стікають до Дніпра.
Велика кількість волоков і тут наводило на думку про міжбасейнові з’єднання і перекидання, інколи навіть не для судноплавства, а ради водопостачання. Так виникла Вилейско-минская водна система. На підпружиненій Свіслочи створили Заславльськоє водосховище – приміське «море» мінчан.  Його промивають і поповнюють 400 мільйонів кубометрів води в рік.