Західна Двіна –

31.07.2009

Західна Двіна – дочка Валдая і головна артерія північного заходу. Сьогодні річка вже в значній мірі зарегульована греблями і розчищена від порогів, що перегороджували її, хоча і не по всій довжині. А раніше тут було суцільне чергування спокійних плес і жвавих сносов, бистрини, що ледве прикриває підступне підводне каміння – голівки і жеси. При пересіченні валунах і пластах забір, були і зовсім бурхливі ділянки: 62 пороги, що заважали судноплавству, налічувалися на старій Двіне.
У теснінах річку обіймали прямовисні стіни, складені девонськими піщаниками, гіпсом і доломітами, а між теснінамі вона виходила на привільні низини і текла по ним з величавою повільністю, немов відпочиваючи. Таке, наприклад, Двінськоє плесо, із зниженими берегами, що широко розступаються. Але ближче до нізовьям річка знов кидалася в доломітових вузькості і гарчала на порогах, про благополучне проходження яких лоцмани навіть молилися. Цю частину Даугави не раз порівнювали з Рейнською ущелиною в Сланцевих горах – схожі тут і круті береги, і руїни замків і
башт, що височіють на них. Лише біля гирла Даугавга вільно розливаються, її урочисто-спокійний струм прикрашає латвійську столицю Ригу.
«Молодший брат» Двины-Даугавы – Німан багато в чому схожий із старшою сестрою. Довжина Двіни трохи більше тисячі км. (1020), а Німану – ледве менше (937). Його течія порівну ділиться між територіями Білорусії і Литви, де Німан вважають не молодшим братом, а батьком литовських річок, а матір’ю – найбільший з припливів Німану – річку Няріс Батьківщина Німану – Мінська піднесеність Білоруської гряди. На дорозі він пересікає не одне нагромадження валунів, де течія прискорюється, стає порожистим. По низинах річка несе свої води в широкій долині, що терасує, в повені розливаючись на багато кілометрів.
На захід від Валдая міняється “картина” надр. Підземний схил Балтійського щита нахилений і під Естонією, і під заходом Латвії, але до Литви і на північ Білорусії кристалічний фундамент підвищується, розділяючи дві підземні западини: обширну Среднерусськую на сході і Балтійську на заході. Другий з них фундамент швидко занурюється на глибини 1-2 км. нижче за рівень морить – тут палеозойські нашарування вирушають під мезозой (у Литві) і навіть під зовсім молоді, кайнозойські, такі, що виявилися нафтоносними і що вже дали промислову нафту.