Туренциклопедія Fractal

Залежно від термобаріч, умов і характеру зволоження в А. виділяються пояси субекваторіального, тропіч. і суб-тропіч. клімату. Б. Водораздельний хр., що затримує теплі а вологі вітри з Тихого ок., загострює відмінність в мірі зволоження вост. побережжя і внутр. р-нів А. і відособляє океаніч.
сектори у всіх поясах. Пояс субекваторіального клімату до С. від 20° ю. ш. характеризується постійно високими темп-рамі (20—28°С) і чергуванням літнього вологого і зимового сухого сезонів. Майже цілком лежить у внутріма-теріковом секторі, лише на З.-В. побережжя виділяється вологіший океаніч. сектор. Найбільшу площу займає пояс тропічного (пасатного) клімату між 18° і 30° ю. ш. з секторами — континентальним пустинним (центр) і напівпустинним (на 3., С. і Ст до 145° ст д.) і морським (на вост. побережжі і навітряних схилах гір) з жарким вологим літом і теплою менш вологою зимою. Пояс субтропіч. клімату включає Юж. А.; в нім виділяються сектори юго-зап. середземноморський з жарким сухим літом і прохолодною вологою зимою, юго-вост. мусонний, рівномірно вологий протягом року, і континентальний з посушливістю, що зростає до центру, аж до пустинного на Ст рівнини Налларбор. Див. таблицю основних кліматичних показників.
Внутрішні води. З пануванням пустинного і напівпустинного клімату пов’язаний слабкий розвиток поверхневого стоку. Загальний об’єм річного стоку 350 км3 (менше, ніж на ін. материках). Шар стоку на більшій частині А. ок. 50 мм в рік, лише на навітряних схилах Б. Водораздельного хр. 400 мм і більш. 7% площ А. належать басі. Тихого ок., 33% площ — басі. Індійського ок. 60% тер. материка займають області внутр. стоку з рідкими тимчасовими водотокамі (“криками”). Найбільш багаточисельні і довгі крики належать басі. оз. Ейр (Куперс-крик, Дайамантіна і ін.). Стік в криках спостерігається лише після епізодіч. літніх злив. На карстовій рівнині Налларбор поверхневий стік відсутній. Більшість річок зовнішнього стоку короткі, з невиробленим подовжнім профілем і нерівномірним режимом стоку, су прибутково лише в нізовьях, має переважно дощове живлення. Паводки у відповідності. з сезоном дощів у більшості річок літні, лише в Юж. А.—зимние, а на Ю.-В.— осінні. Найбільш повноводні і рівномірні по стоку річки, ст Б. Водораздельном хр, що починаються., самі непостійні — річки зап. побережжя, що стікає з напівпустинних прибережних плато. Найбільш багатоводна річка А.— Муррей (Маррі) з гл. припливом Дарлінг — щонайдовшою річкою А. (дл. 2740 км.), але менш повноводною. Реки Вост. А. володіють великими запасами гідроенергії, проте вода використовується гл. обр. для зрошування земель. Найбільш важливі гидроенерге-тіч. і іригаційні споруди є на pp. Муррей, Маррамбіджі і лак-лан (Новий Південний Уельс), Орд і Суон (Зап. А.), Бердекин (Квінсленд). Крупне гидротехніч. стр-во ведеться в Снігових горах для перекидання вод Сноуї-Рівер в систему Муррея, що дозволить окропити великі масиви земель в гл. з.-х. р-нах А.